Зберігання пального для власних потреб. Чи потрібна ліцензія? Позиція Верховного Суду

| на головну |

вивести з ризикових | розблокувати податкову накладну таблиця | прийняти таблицю даних платника

| супровід податкових перевірок |

[ Застереження. Якщо наведена нижче інформація не є актуальною та/або не повною мірою розкрила суть у Вашій справі, не допомогла зорієнтуватися куди рухатися далі та що робити та/або Ви шукали зовсім іншу інформацію, але пов’язану з тематикою оподаткування, тому просимо звертатися за допомогою до наших податкових адвокатів, скориставшись телефоном +380 67 86 244 17 та/або за допомогою Телеграм. Наші податкові адвокати  допоможуть зарадити у Вашій ситуації, надавши повні та вичерпні відповіді.

Поданий нижче матеріал не є повноцінною юридичною консультацією з податків та підготовлений з урахуванням чинного на той момент законодавства, а тому позиція, поради чи висновки можуть суттєво відрізнятися від нинішнього стану ].

***

Підприємство не здійснює господарську діяльність з виробництва, продажу, транспортування чи зберігання пального, не має стаціонарного місця для його зберігання, а використовує придбане пальне лише для власних господарських потреб, отримуючи пальне у паливозаправник транспортного засобу (паливо-цистерну) з подальшим розливом у паливні баки транспортних засобів.

На переконання ТОВ, паливозаправник (транспортний засіб) не є місцем зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», отже, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 500 тис. грн., встановлених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Позиція ВС:

Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2020 у справі за № 540/4291/20 вже сформулював висновок щодо застосування норм статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»у подібних правовідносинах. Верховний Суд, застосувавши норми зазначеної статті, якими врегульовано порядок отримання ліценції на зберігання пального, у взаємозв’язку з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, виснував, що зберігання пального нерозривно пов’язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб’єкта господарювання обов’язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб’єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні господарської діяльності (не пов’язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб’єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб’єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.

Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб’єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами ПК виключають кваліфікацію його як «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», у суб’єкта господарювання немає обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для встановлення в діях суб’єкта господарювання складу такого правопорушення, як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, встановленню підлягають обставини, зокрема щодо місця та способу зберігання пального, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини щодо використання пального. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб’єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою підставою для його оцінки як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

За своєю сутністю спосіб зберігання Товариством придбаного пального до його використання у господарській діяльності відповідає ознакам, які ПК встановлює як винятки з поняття «акцизний склад пересувний»: орендовані транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання. За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ підпадає під визначення «зберігання пального», як діяльності, стосовно якої нормами статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлено ліцензування, відсутні. Відповідно, у Товариства не було обов’язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності (Постанова ВС від 10 травня 2023 року справа № 140/4362/21).

[судова практика змінюється, викладені вище правові висновки Верховного Суду можуть бути не доречними для застосування у Вашій конкретній ситуації з урахуванням специфіки та вхідних даних. Тому радимо звертатися до податкових адвокатів за консультацією]

***

Виникли додаткові запитання чи потреба в консультації? Будь ласка, можете написати фахівцю у Телеграм.

Для отримання вичерпних відповідей на Ваші запитання

просимо звертатися до Адвокатського бюро «Власова «Вектор»

контактна особа: Євген Власов 

податковий адвокат  

Телеграм | +380 67 86 244 17 | ev@legalvector.com.ua