finadv.ltd :: Legal Firm "VECTOR" :: Tax :: Litigation :: Doing Business in Ukraine :: Setting up a business :: Permits :: Work permits :: Contract law :: Accounting :: Tax code ::
 

Карантин – не завада для анулювання статусу платника єдиного податку

Незважаючи на жорсткі карантинні обмеження та змушений анабіоз бізнесу, активна «життєва позиція» податківців та платників податків збагачує та розвиває судову податкову практику. І поки підприємці освоюють продажі через Інтернет та обслуговування «на виніс», намагаючись якось втриматися на ринку, фіскали – розширюють горизонти камеральних перевірок та пропонують нові задачки для розв’язання. Отож, чи допустимо з огляду на законодавчі норми скасовувати реєстрацію платника єдиного податку на підставі результатів камеральної перевірки?

 

Найбільш поширеною підставою для втрати статусу єдинника є  наявність податкового боргу.

 

Підстава для анулювання – наявність боргу

 

Згідно з приписами п. 299.10 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ») реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 та пп. 298.8.6 п. 298.8 ст.  298 ПКУ.

 

У свою чергу, відповідно до пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, за загальним правилом, платники єдиного податку зобов′язані перейти на сплату інших податків і зборів в останній день другого із двох послідовних кварталів, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

 

Положення п. 59.1 ст. 59 ПКУ визначають цей розмір цього податкового боргу: він має перевищувати нині 3060 грн (діє з 10.12.2020, а до часу цей показник складав 1020 грн).

 

Який саме податковий борг буде підставою для позбавлення статусу платника єдиного податку

 

Відповідно до пп. 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.

 

Натомість, згідно з пп. 14.1.39 ПКУ грошове зобов′язання платника податків – це або (1) сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або (2) на єдиний рахунок як податкове зобов′язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, або (3) санкції за порушення законодавства в сфері ЗЕД та пеня.

 

Згідно з п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання загалом під час дії карантину штрафні санкції не застосовуються, на щастя, податкова служба погоджується з цим, про що свідчать роз’яснення, які розміщуються час від часу на офіційних сайтах територіальних управлінь відомства. Отож це означає, що потенційний штраф не може включатися в структуру податкового боргу єдинника, зважаючи на строк його застосування та вид порушення.

 

Недоїмка з ЄСВ – не привід для позбавлення статусу єдинника

 

Виходячи зі ст. 1 ПКУ кодекс не регулює питання погашення податкових зобов′язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені законодавства в сфері банкрутства, системи гарантування вкладів фізичних осіб, проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов′язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов′язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

 

Якщо ж податкова вимога, з урахуванням положень п. 59.1 ПКУ надсилається платнику податків у розмірі, який більший аніж 3060 грн, то для недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску (далі – «ЄСВ») такий показник має бути більшим, ніж 10 грн, що визначено положеннями Наказу Міністерства фінансів України за № 449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов′язкове державне соціальне страхування».

 

Крім того, і сама податкова неодноразово в своїх індивідуальних податкових консультаціях зазначала, що податковий борг та недоїмка з ЄСВ – це різні речі (для прикладу, ІПК ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2019 № 2581/В/26-15-13-06-12-ІПК, крім того, податківці на своїх офіційних сторінках, зокрема, ГУ ДПС у Київській, Дніпропетровській, Луганській областей продовжують дотримуватися цього підходу, що не може не тішити): недоїмка з єдиного внеску не є податковим боргом, тому її наявність не є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

 

Слід зауважити, що позиції з цього питання і податківців та Верховного Суду однакові (далі – «ВС») (див. Постанову ВС від 22.08.2019 у справі за  № 805/1479/17-а).

 

Якщо ж звернутися до положень ПКУ, то, по-перше, у визначенні понять, наведених у ст. 14 ПКУ відсутнє визначення «недоїмка», по-друге, там де зазначається про стягнення податкового боргу відразу ж згадується про недоїмку зі сплати єдиного внеску, як окреме, самостійне поняття та дія (ст. ст. 19-1, 20, 35-1 ПКУ).

 

Отже, наявність боргу з ЄСВ не вважається податковим боргом, а тому недоїмка з ЄСВ не може бути підставою для анулювання статусу єдиного податку.

 

Якщо податкового боргу з єдиного податку немає, то все одно, щось знайдеться для анулювання

 

Фіскали можуть при наявності податкового боргу із земельного податку фізичної особи, транспортного податку позбавити підприємця статусу спрощенця, а не тільки суто з єдиного податку (для прикладу, Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2018 у справі за №  826/15163/17, Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі за №826/13461/18, Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі за № 280/5331/20).

 

Загалом, платникам податків вдається довести безпідставність прийняття податківцями рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, покликаючись на відсутність акту перевірки, неузгодженість податкових зобов’язань та ряд процедурних порушень.

 

Камеральна перевірка як передумова для рішення про позбавлення статусу

 

Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПКУ, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

 

Отже, умовами для анулювання реєстрації платником єдиного податку є (1) наявність податкового боргу в розмірі, більшому ніж визначено в п. 59.1 ст. 59 ПКУ, (2) проведення податкової перевірки та складання за результатами такої перевірки акту й відповідного рішення про анулювання.

 

Натомість, невиконання умов для анулювання (не проведення перевірки) є підставою для скасування рішення про анулювання, що підтверджується різноманітними правовими висновками Верховного Суду (див. Постанови від 06.05.2020 у справі за №  812/1137/16, від 14.05.2019 у справі № 813/1373/16, від 12.11.2019 у справі № 820/274/17, від 19.11.2019 у справі № 200/5738/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17).

 

Проте в умовах мораторію на більшу частину податкових перевірок, податківці активно почали використовувати камеральні перевірки, приймаючи за їхніми результатами рішення про анулювання статусу єдиного податку.

 

Якщо для платника єдиного податку четвертної групи передбачається саме проведення виїзної документальної перевірки як передумови для встановлення факту існування податкового  боргу, то для єдинників першої-третьої групи йдеться лише про проведення перевірки, без конкретизації її виду (абз. 1 та абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПКУ).

 

Так, згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ предметом камеральної перевірки як різновиду податкових перевірок також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

 

Відповідно до мотивувальної частини судового рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду, колегія суддів погодилася з доводами податківців про те, що анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе і на підставі камеральної перевірки, оскільки камеральна перевірка проводиться виключно щодо даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків з метою виявлення арифметичних або логічних помилок, а наявність податкового боргу по узгодженим сумам податку не є підставою для проведення документальної перевірки. Однак у самому акті перевірки була відсутня інформація про період, за який встановлено порушення, крім того «завдяки» ряду процедурних порушень, суд підтримав позицію платника та скасував рішення про анулювання (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі за № 140/13818/20).

 

Такого підходу дотримувалася і колегія Другого апеляційного адміністративного суду, звертаючи увагу на те, що  предметом камеральної перевірки, крім питань правильності формування податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема, своєчасність сплати грошових зобов’язань. Саме наявність у суб’єкта господарювання податкового боргу з єдиного податку, який виник у зв’язку з неналежним виконанням останнім обов’язку щодо вчасної сплати такого податку, та, як наслідок, порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, є підставою для застосування до платника податку приписів абз.8 пп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298 ПКУ (Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі за №  520/4251/2020).

 

У рішенні іншого суду, яке ще, правда, не набуло законної сили, було зазначено, що виключення з реєстру платників єдиного податку можливо тільки на підставі документальної податкової, адже питання  своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це прямо випливає зі змісту визначення останньої, закріпленої в підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків (Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2021 у справі за № 640/8495/20).

 

Загалом, Верховний Суд уже висловлював позицію щодо правомірності проведення саме камеральні перевірки в контексті визначення вчасності сплати грошових зобов′язань (Постанова ВС від 24.04.2020 у справі № 813/4315/16), підтримуючи податківців у цьому питанні.

 

Необхідно розуміти те, що в минулому році мораторій на проведення перевірок стосувався саме документальних та фактичних, з деякими виключеннями, натомість не поширювався на камеральні.

 

Отже, у 2020 році, в умовах обмежень щодо проведення податкових перевірок, податківці активно використовували камеральні форми контролю з метою встановлення факту існування податкового боргу з будь-якого виду податку з наступним прийняттям рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, а тому вже в цьому році слід очікувати хвилю податкових спорів щодо оскарження цих рішень.

 

Матеріал розміщений  27.05.2021 з урахуванням чинного на той момент законодавства, та не є  юридичною консультацією чи правовим аналізом ситуації. Для отримання вичерпних відповідей на Ваші запитання просимо звертатися до Адвокатського бюро «Власова «Вектор» 

+380 67 86 244 17, ev@legalvector.com.ua